По-перше, ця постанова не має зворотної дії, тобто не поширюється на персонал охорони, працевлаштований суб’єктами охоронної діяльності до набуття її чинності.
По-друге, застосування постанови 341 не повинно суперечити законам, та відповідно не порушувати права та свободи громадян. Ліцензійні умови – це вимога для суб’єктів господарювання, не для громадян. Виключний перелік документів для працевлаштування персоналу охорони передбачений статтею 24 КзПП та статтею 11 Закону України «Про охоронну діяльність», якими не передбачено надання громадянином документів, зазначених постановою 341 та визначено чіткий перелік документів, що подаються при працевлаштуванні.
Саме з цих міркувань Федерація професіоналів безпеки, під час супроводження МВС проекту постанови КМУ в Державній регуляторній службі, вкрай негативно оцінювало таку ініціативу і звертала увагу на внесенні відповідних змін до Закону України «Про охорону діяльність».
Таким чином, наявні усі передумови для скасування зазначеної постанови Експертно-апеляційною радою ДРС або в судовому порядку.
По-третє, якщо припустити, що суб’єкти охоронної діяльності будуть буквально дотримуватись положень постанови № 341. За змістом постанови суб’єкт зобов’язаний під час працевлаштування отримати від громадянина «відомості про проходження особою служби у військовому резерві або перебування її у військовому оперативному резерві територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військової частини), що зазначені у військовому квитку, контракті, довідці з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (додається копія відповідного документа, крім осіб, які не підлягають призову під час мобілізації)». Вказане застереження (крім осіб, які не підлягають призову під час мобілізації) надає можливість суб’єкту охоронної діяльності приймати на роботу персонал охорони у решті випадків, яких досить багато, не вимагаючи у громадян документальних підтверджень, що надають їм підстави вважати, що вони не підлягають призову під час мобілізації, бо наявність такого документального підтвердження Ліцензійними умовами не передбачена. Тобто суб’єкту охоронної діяльності достатньо усного підтвердження громадянина про те, що він не підлягає мобілізації (наприклад, наявність 3-х неповнолітніх дітей, самостійне виховання неповнолітньої дитини, піклування за дружиною інвалідом І, ІІ групи тощо). Перелік підстав, відповідно до яких громадяни не підлягають призову під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації), статтею 22 (Граничний вік перебування на військовій службі) Закону України “Про військовий обов’язок та військову службу”.
Наприкінці слід зазначити, що подібні зміни у ліцензійні умови були ініційовані лише МВС України та виключно у сфері охоронної діяльності. Не зрозуміла наполегливість МВС займатись невластивими функціями, що входить до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, підпорядкованих Міноборони. Федерація професіоналів безпеки висловилася категорично проти цієї ініціативи. Ухвалення постанови № 341 здобуло резонанс, і напевно більше серед персоналу охорони, який зараз вимагає від суб’єктів охоронної діяльності неофіційних трудових відносин. Це призведе до суттєвого зменшення надходжень до бюджетів та фондів усіх рівнів.
Таким чином прогнозований ефект від прийняття постанови № 341 наступний:
– дискримінація охоронної галузі у порівнянні з іншими ліцензіатами;
– відсутність соціальної захищеності персоналу охорони;
– перехід охоронного бізнесу в тінь;
– зменшення надходжень до бюджетів та фондів усіх рівнів.

З метою недопущення таких наслідків Федерація професіоналів безпеки виносить питання щодо скасування постанови № 341 на засідання Експертно-апеляційної ради Державної регуляторної служби України. Також, враховуючи суттєвий та негативний вплив органу ліцензування охоронної діяльності повторно пропонує розглянути питання щодо скасування ліцензування охоронної діяльності.